ПЕРВА́К, розм.
1. род. а́. Перша, старша дитина. Дитячі літа мої пройшли дуже щасливо: первак — я був улюблеником у сім’ї (Коцюб., ІІІ, 1956, 232).
2. род. а́, шкільн. Першокласник. В тих торбах, опріч шкільних книжок, були напхані календарі, часословці, житія і які тільки знайшлися дома інші книжки: бо треба ж їм усім показати, що вони не які-небудь перваки (Вас., І, 1959, 149); Вересень. Поважно, із книжками діти йдуть до школи перший раз. Перваків ведуть за ручку мами (Забіла, Промені, 1951, 12); В кабінеті робилося шумно, наче в класі перваків (Кир., Вибр., 1960, 36).
3. род. у́. Наливка, квас і т. ін. першого настою; горілка з самого початку відгону; дьоготь першого виділення. [Конон:] Наливка полагається? [Шинкар:] Якої вам: перваку чи долитої? (Кроп., II, 1958, 501); Веселий, хмільний візник куштував первак, і очі в нього стали масними, добрими (ІІІиян, Баланда, 1957, 36).
4. род. а́, с. г., заст. Перший рій; // Перший сніп і т. ін. Стара Лесиха, положивши серп на голову вістрям до хустки і завдавши собі на плече сніп-первак, гордо помела за нею [Горпиною] (Фр., І, 1955, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 118.