ПЕРВИ́ННИЙ, а, е.
1. Який становить собою перший, звичайно найпростіший етап чого-небудь. Виготовлення трести з соломки льону — найбільш трудна і відповідальна частина роботи в первинній обробці льону (Техн. культ., 1956, 80); // Від якого або з якого починається що-небудь; початковий. Матеріалізм у повній згоді з природознавством бере за первинне дане матерію, вважаючи вторинним свідомість, мислення, відчуття (Ленін, 18, 1971, 36); Первинною формою технічного прогресу є механізація, тобто заміна ручної праці машинною (Ком. Укр., 6, 1960, 29).
Перви́нний докуме́нт — документ, в якому фіксуються які-небудь дані на підставі безпосереднього досвіду, обліку і т. ін. Основним первинним документом обліку роботи автомобіля служить дорожній лист, який є бланком строгої звітності (Підручник шофера.., 1960, 315).
2. Який існує, з’являється раніше чого-небудь. У всі фази росту рослин коричневу грибницю типу ризоктонії легко виявити як на первинних, так і на придаткових коренях (Мікр. ж., XVII, 3, 1956, 12); // Найдавніший з ряду однорідних істот або предметів. Первинні предки коней були дрібними тваринами (Конярство, 1957, 31).
3. Який є першою, початковою ланкою якоїсь структури, організації; низовий. Первинні партійні організації, за визначенням В. І. Леніна, є основою партії, опорними пунктами агітаційно-пропагандистської та організаторської роботи в масах (Ком. Укр., 10, 1965, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 119.