ПЕРВО́ЛІ́ТОК, тка, ч., розм.
1. Маля тварини або дитина на першому році життя. Води напившися з ясного джерела, Вертаються вони під поклики пастуші, І хитро щуляться у перволітків уші… Хвилина — і табун [коней] мов буря понесла (Рильський, І, 1960, 257).
2. перен. Юна людина. Пані наша була не перволіток та й не яка стара (Вовчок, І, 1955, 258).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 120.