ПЕРЕБЕ́НДІ, бе́ндь, мн., розм. Те саме, що балакани́на.
Схо́дитися на перебе́нді — збиратись потеревенити, побалакати. Так марудно сидіти самому, чи панотцеві, чи панові, — і сходились іноді на перебенді (Свидн., Люборацькі, 1955, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 122.