ПЕРЕБЛИ́СКУВАТИ, ує, недок., розм. Раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом; поблискувати. На високих шиях [шляхтянок] переблискували разки перлів, коралів (Панч, Гомон. Україна, 1954, 44); В її очах переблискували ледве помітні рожеві іскорки (Гур., Наша молодість, 1949, 395).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 128.