ПЕРЕБЛИ́СНУ́ТИ, и́сне́, док., розм.
1. Однокр. до перебли́скувати. Немов пробуджена покликом, вона рвучко підвела голову, і при цьому я помітив, як її очі радісно переблиснули (Гур., Новели, 1951, 125).
2. перен. Раптово з’явитися. У Вериги в очах переблиснула якась думка, вони ожили, але тільки на мить і знову згасли (Панч, Гомон. Україна, 1954, 117).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 128.