ПЕРЕБО́РЩЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до переборщи́ти. Його оповідання було великою мірою переборщеним (Фр., VI, 1951, 223); Не знаю я, чи се не переборщене, що я написав (Стеф., III, 1954, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 129.