ПЕРЕБО́РЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕБОРЩИ́ТИ, щу́, щи́ш, док., неперех. і рідко перех., розм. Перевищувати міру в чому-небудь. Нам здавалось, що ми надзвичайні силачі, і завсігди переборщували: з фортеці бігли до Казенного саду, не відпочиваючи, півтори верстви (Думки про театр, 1955, 35); На лекціях її цікавість часом переборщувала (Кач., II, 1958, 32); Варка сама побачила, що переборщила, образивши завжди тиху, звичайну та приємну подругу (Л. Янов., І, 1959, 251); У всім було наш Свиридко Переборщить мірку (Фр., XI, 1952, 271); [Коршун:] А чи не переборщили ми тут, товариші? Не здатний, по-моєму, Малинін на великий злочин (Собко, П’єси, 1958, 248).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 129.