ПЕРЕБУ́ТИЙ1, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до перебу́ти2. Хороблива уява, зворушена недавно перебутою сценою, бентежила всю його душу (Фр., VII, 1951, 78); Спав [Гоголь] до самого Гамбурга — кілька годин, винагороджуючи себе за безсонні ночі, перебуті перед тим у тяжких думках (Полт., Повість.., 1960, 399).
2. у знач. прикм. Який минув, пройшов і т. ін. І встають передо мною Перебуті вкупі дні, Як дорогою сумною Ми брели по чужині… (Граб., І, 1959, 102); // у знач. ім. перебу́те, того, с. Пережите. Після перебутого страшенно хочеться жити Васі. Раніше наче і не знав ціни життю, а тепер.. полюбив його, як найпалкішу кохану свою (Вільде, Троянди.., 1961, 347).
ПЕРЕБУ́ТИЙ2, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до перебу́ти3.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 132.