ПЕРЕБІДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. і неперех. Пережити труднощі, злидні, нестатки. Ніхто не скаржився на злигодні, жили [люди] надіями, що якось перебідують зиму, а по весні почнуть будувати нові оселі на місці згарищ (Кочура, Зол. грамота, 1960, 377); — Нічого, перебідую якось, — шепотіла вона (Перв., Материн.. хліб, 1960, 163).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 126.