ПЕРЕБІ́ЛЬШЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до перебі́льшити. Хоч вона й відмахнулася від нього з гнівом, одначе цей гнів був явно перебільшений (Гончар, Тронка, 1963, 258).
2. у знач. прикм. Який уявляється більшим, значнішим, ніж є в дійсності; надмірний. Суліман з перебільшеною церемонністю пропустив Катерину вперед (Вільде, Сестри.., 1958, 159).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 127.