Що oзначає слово - "перев'язувати"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ПЕРЕВ’Я́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕВ’ЯЗА́ТИ, яжу́, я́жеш, док., перех.

1. Обгортаючи або обмотуючи що-небудь, стягувати і зав’язувати вузлом мотузку, ремінь і т. ін. Перед одною з сільських хат стояв чоловік і перев’язував околоти (Кобр., Вибр., 1954, 107); Один із службовців взяв Асуара за праву руку і повів до крісла.. Асуар сів. Люди.. почали перев’язувати ременями його груди, прикріплювати його руки й ноги (Ірчан, II, 1958, 104); Він уже в перші дні війни перев’язав шпагатом свої математичні конспекти, відклавши їх до кращих часів (Гончар, III, 1959, 175); // Обвивати що-небудь, зав’язуючи стрічку, шнурок і т. ін. як прикрасу. Заплітала [Франка] собі косу, перев’язувала її червоною стрічкою (Чорн., Визвол. земля, 1959, 173); Задерихвіст перев’язав чорну шапку червоним поясом (Н.-Лев., II, 1956, 232).

Перев’я́зувати (перев’яза́ти) молодо́го (старості́в) — обвивати рушником через плече молодого, старостів у знак згоди на шлюб. Тато наказав вийняти рушники й хустку, і Катруся перев’язала ними старостів і молодого (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 28).

2. Накладати пов’язку на хвору, поранену частину тіла. [Тірца:] Страждаєш, брате? Рана все горить? Дай я перев’яжу, то легше стане (Л. Укр., II, 1951, 150); У хвилину затишшя перев’язали товариш товаришеві рани (Ю. Янов., II, 1954, 337); // Робити кому-небудь перев’язку (у 4 знач.). Під шаленим вогнем ворога Ніна Матвіївна Бурилова перев’язує поранених, подає їм першу допомогу (Кач., Вибр., 1953, 411); — Поранили його. Мучиться, бідолаха. Я перев’язав його… (Цюпа, Назустріч.., 1958, 231).

3. Розв’язавши, зав’язувати, обв’язувати і т. ін. ще раз, повторно або заново, по-іншому. Заспокоювала її Лукія, перев’язуючи хустку, що все сповзала на потилицю (Кучер, Трудна любов, 1960, 47); Одарка стала перед.. дзеркалом і перев’язала собі наново хустку на голові (Н.-Лев., II, 1956, 51); — Маринко, — важко зітхнув [Григорій], перев’язав кісничка, — може, поїдемо в місто? (Мушк., Серце.., 1962, 283); // рідко. Розкутавши, закутувати, сповивати ще раз, повторно або заново, по-іншому. — Та [Параска] нечисто держить [дитину] так, хоч би таки коли скупала, перев’язала сама (Мирний, IV, 1955, 68).

4. Зв’язувати мотузкою і т. ін. все, багато чого-небудь або всіх, багатьох, по черзі. Обійшов Тарас хатини божі І ченців усіх перев’язав (Сос., І, 1957, 371).

5. буд. Робити перев’язь (у 1 знач.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 148.