ПЕРЕВИ́ТРАТА, и, ж.
1. Дія за знач. переви́тратити, перевитрача́ти. Не сказав [Антонович] нічого. Йому не хотілося зараз карати за перевитрату мін (Гончар, III, 1959, 277).
2. Те, що витрачено понад міру, понад план.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 140.