ПЕРЕ́ВІ́РКА, и, ж.
1. Дія за знач. переві́рити, перевіря́ти і переві́ритися, перевіря́тися. Ввечері виходили Павло з Варварою після перевірки рахунків в управі колгоспу (Кир., Вибр., 1960, 324); Попилися [некрути] п’яні.. А тут, як на те, була вночі перевірка (Мирний, І, 1949, 223); Нам потрібна перевірка придатності людей, перевірка фактичного виконання (Ленін, 45, 1974, 115); Вночі по Тихій вулиці ходили патрулі, інколи навідувалися і до Барвистих з метою перевірки мандатів (Чорн., Визвол. земля, 1959, 224).
2. Переклик з метою встановлення наявного складу людей. В багатьох частинах Радянської Армії згадують імена своїх героїв на вечірній перевірці (Скл., Орл. крила, 1948, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 142.