ПЕРЕВІ́ЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. ч. до переві́ювати. Зустрічають її [весну] гучним гуркотом тракторів, дзвоном лемешів, тихим шарудінням перевіюваного зерна (Рад. Укр., 8.III 1963, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 143.