ПЕРЕГИНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПЕРЕГНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.
1. Згинатися навпіл, під кутом, дугою і т. ін.; згинаючись, нахилятися. У садки слобідка весело вгорнулась.. Під вагою ягід слива перегнулась (Щог., Поезії, 1958, 394); Руку поклав він на неї, від чого лоза, перегнувшись, шапки торкнулась (Тич., І, 1957, 248); // Перехилятися, накренятися куди-небудь. Човен перегнувся одним боком на воду — от набереться (Мирний, І, 1954, 310); // Розташовуватися зігнутою, дугоподібною лінією або нависаючи над чим-небудь. Крутими завертнями повертала вона [річка] до гори, коліном перегнулась у тому місці, де недавно хлопці купалися (Мирний, І, 1954, 256); Перескочив [Роман] через тин. Тин хруснув, два соняшники зламались і перегнулись до землі своїми важкими головами (Н.-Лев., VI, 1966, 315).
2. Згинаючи, нахиляти свій тулуб, спину, шию і т.ін. З дивовижною легкістю й спритністю вискочив [Аркатов] на край стола і, поклавши голубу хусточку між ступнями ніг, почав перегинатися (Шиян, Баланда, 1957, 131); Несподівано перед тачанкою виросло кілька бійців, і один з них в чорній, як ніч, папасі перегнувся з сідла до Світлани (Гончар, II, 1959, 98); // Зігнувшись і нахилившись уперед, перехилятися через що-небудь. Йон.. перегнувся, налігши грудьми на баркан, і беззгучно переліз на другий бік (Коцюб., І, 1955, 240); Марія.. через стіл станом гнучким до чоловіка перегнулась (Головко, II, 1957, 38); // перев. із сл. удвоє. Ставати зігнутим, горбатим і т. ін. За ті три дні її і не пізнати: запали очі,.. зігнута постать — удвоє перегнулась-скарлючилась… (Мирний, III, 1954, 129); // перен., перев. із сл. удвоє. Нахилятися в поклоні; кланятися. — Як буде худібка та здоров’я, і на цій землі хліб, мов Дунай, стоятиме, не будеш на чужому порозі удвоє за позичкою перегинатися (Стельмах, II, 1962, 174).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 150.