ПЕРЕГО́ДОМ, присл., розм. Через деякий час. — Чужі жінки з базару йдуть, моєї немає. А ось перегодом бреде огородом (Чуб., V, 1874, 664); Через хвилину чутно замок цокнув. Загарчав засув, а ще трохи перегодом і хвіртка відчинилася (Мирний, V, 1955, 108); Тільки перегодом він збагнув, як безтактно з нею повівся (Мур., Свіже повітря.., 1962, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 153.