ПЕРЕГУСТИ́, уде́; мин. ч. перегу́в, гула́, ло́; док.
1. Перестати густи; відгусти. Заводські гудки перегули (Кучер, Прощай.., 1957, 40); // перен. Припинитися, минути (про те, що супроводжувалося шумом, гулом, гудінням). Вона.. потурала господареві у всьому, знаючи, що буря перегуде і буде не так, як він хотів, а так, як вона хотіла (Тют., Вир, 1964, 88).
2. Густи голосніше за що-небудь інше. — Дзвону твого не чуть, Лавро київська, — машина [літак] перегула… (Вишня, І, 1956, 212).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 159.