ПЕРЕДВІ́СТЯ, я, с. Явище, ознака і т. ін., що передвіщають наближення, настання чого-небудь. Коли рушає з місця крига і на верхів’ях тане сніг, — це найвірніше передвістя, що неодмінно прийде мить— і молоде, зелене листя над головою зашумить (Уп., Вірші.., 1957, 121); На початку 1651 р. польські кавалерійські загони почали нападати на козацькі прикордонні частини, що було передвістям нового вторгнення польської армії на Україну (Іст. УРСР, І, 1953, 245).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 165.