ПЕРЕДЗВЕНІ́ТИ, ни́ть, док. Перестати дзвеніти; віддзвеніти. І пісня вже передзвеніла, і зблідли сни мої і мрії… (У. Кравч., Вибр., 1958, 133); Ще зорі сипалися в роси, Ще не займавсь на сході ліс, А вже передзвеніли коси (Вирган, В розп. літа, 1959, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 167.