ПЕРЕДЗВІ́Н, во́ну, ч.
1. Звуки кількох церковних дзвонів. — Господи помилуй! — вдарив трьохсотголосий хор під гудіння й передзвін великих і малих дзвонів (Довж., І, 1958, 44); Дзвонар піднявся вузенькими східцями на дзвіницю, і через хвилину над слободою попливли великодні передзвони (Шиян, Гроза.., 1956, 272); // Звуки кількох дзвінків різного роду по черзі. Робочий день у конторі почався клацанням рахівниць, телефонним передзвоном, безконечним рипом дверей (Кучер, Прощай.., 1957, 272); // Дзвін годинника. Ніч. Здається, з недалеких гін Б’є курантів Спаських передзвін (Рильський, III, 1961, 70); // Дзвін кількох струн музичного інструмента. Чутлива, багатострунна кобза, що висить на кілочку, поки кобзар говорить, резонує-перегукується з ним слабеньким мелодійним передзвоном (Вол., Сади.., 1950, 38); Дрібно-дрібно перебирають пальці струни. Передзвони приструнків немов повисають на гудінні басів (Мист., 1, 1961, 25); // перен. Дзвінкі, мелодійні, приємні для слуху звуки. Краса в лісі влітку, скільки пташиного дзвону-передзвону! Та всі голоси — і зяблика, і вівсянки, і зеленушки (Донч., IV, 1957, 103); Я чую, як шумлять долини, .. І шепіт втомлений ялини, І мідний передзвін сосни (Бажан, Вибр., 1940, 193).
2. Дзвін від ударів металевих або скляних предметів один об один. Похмурі, суворі люди щось майструють, крають, кують, і тихий передзвін усяких металів оддається по всіх кутках цих похмурих мурів (Вас., І, 1959, 362); Крізь збуджений гомін голосів, крізь передзвін чарок до Ілонки долітали страшні.. слова про якусь загрозу (Гончар, І, 1954, 462); Мовчазно сунула руська кіннота, жодного вигуку, тільки чути брязкіт копит та передзвін збруї (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 510); // перен. Багато різних звуків, що зливаються у суцільний гомін. Трудівничий передзвін комсомольської будови лунає над розбудженим степом (Цюпа, Україна.., 1960, 159); Гуде земля від співів і машин, Не сплять ночей завзяті інженери, І різних мов єдиний передзвін Колише степ весняний срібноперий (Рильський, III, 1961, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 167.