ПЕРЕДИ́ШКА, и, ж.
1. Глибокий вдих і видих при утрудненому диханні. Встала [Марія], пішла навпомацки і, притримуючи клямку, поволеньки, з передишками, загостривши слух, почала відкривати двері до сіней (Вільде, Опов., 1954, 15).
2. Короткий відпочинок під час роботи, заняття і т. ін. Не поспішаючи, з передишками й перепинками, навкруги роздивляючись і розмовляючи, ми непомітно, без усякої втоми прийшли до села (Вас., II, 1959, 508); Весь самієвський полк, якому після шаленого маршу нарешті випала коротка передишка, зараз розкошував (Гончар, III, 1959, 316); Рішуча і послідовна боротьба В. І. Леніна проти лівої фрази за завоювання мирної передишки знайшла широкий відгук у партії і серед трудового народу (Ком. Укр., 3, 1963, 39).
Без переди́шки — безперервно, не зупиняючись. На один голос [співали], в такт, безперестанку, без передишки. Все ті ж слова, усе той темп (Коцюб., II, 1955, 131); — От тоді вже ми німця погнали. До самого Дніпра без передишки (Жур., Дорога.., 1948, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 169.