ПЕРЕДНЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., розм. Провести де-небудь день (звичайно не дома); зупинитися десь на день під час подорожі, мандрівки. — Оце ж, — каже чорт, — і слобода, де живе Одарка: ото ж, дивись, і її хата.. Іди ж теперечки до неї, переднюєш, а увечері, як сонечко сяде, то й я до вас прийду (Стор., І, 1957, 90); Одного разу ми зупинились, щоб переднювати в одному поліському селі біля великого озера (Збан., Крил. гонець, 4953, 9); // Прожити один день. Аби день переднювати та ніч переночувати (Укр.. присл.., 1955, 195); — Не кидай мене саму, Василю! Я не тямлю, як без тебе й переднювала! Тяжко та сумно мені! (Вовчок, І, 1955, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 171.