ПЕРЕДПЛА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕДПЛАТИ́ТИ, ачу́, а́тиш, док,, перех. Складати угоду про надсилання друкованого видання з попередньою його оплатою та одержувати це видання за такою угодою. Роман Гарасимович, крім газет, передплачував з десяток різних журналів (Донч., V, 1957, 510); Сходив [Давид] потім на пошту, вкинув листа в редакцію газети "Голос праці" й передплатив газету на три місяці для хати-читальні на ті гроші, що зібрали тоді ж у неділю (Головко, II, 1957, 82); // Вносити своє ім’я в списки учасників якихось позик, відрахувань і т. ін. Незабаром після перевороту 18 брюмера Бонапарт скликав паризьких банкірів і запропонував їм передплатити позику (Нова іст., 1956, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 174.