ПЕРЕДСІ́НОК, нку, ч., заст.
1. Передпокій (у 1 знач.). Єлена аргейська звеліла служницям Ліжка стелить в передсінку (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 80).
2. Переддвер’я. Вузькі сіни камениці подобали на передсінок пекла (Фр., VI, 1951, 338).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 177.