ПЕРЕДЧУВА́ННЯ, я, с. Неясне відчування того, що може відбутися, настати. Важкі передчування несподівано налягли на його душу, неначе насунулись на небі важкі хмари (Н.-Лев., IV, 1956, 249); Лиш один раз так німіє серце у солодкому передчуванні, Що годиться щастям називать (Рильський, II, 1960, 100); Болісним передчуванням мене пронизало нині (Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 179.