ПЕРЕ́ДІЛКА, и, ж.
1. Легка перегородка між частинами приміщення. Поруч з моїм "кабінетом", за переділкою, кухня — шиплять примуси (Кач., II, 1958, 20).
2. діал. Кужіль. Звісно, не вміла вишивати Солоха, як її сестри, не вміла прясти так тонко, як вони, а все ж хоч полотнище до полотнища пристебне, хоч переділку перепряде — і за те добре (Мирний, І, 1954, 60); Прядку спинила була [молодиця] й похилилась над нею в задумі. Нову переділку надіне на гребінь та й знов затурчить прядкою (Головко, II, 1957, 205).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 169.