ПЕРЕЖИВА́ТИСЯ, а́ється, недок., ПЕРЕЖИ́ТИСЯ, иве́ться, док.
1. Бути змістом чиїх-небудь переживань, почуттів, думок. Так багато пережилося вражінь за сей короткий час,.. що боюся торкатися їх, бо в листі всього не спишеш (Коцюб., III, 1956, 358); — Небагато прожилося, а багато пережилося. Чи та я Маруся, що так ще недавно бігала садом, ганяючися за Оришкою?.. (Хотк., II, 1966, 206).
2. діал. Відходити в минуле. — Все, що живе, — переживається. Пережилися й твої молодечі думи про свободу (Фр., VI, 1951, 50); Я немов пережилася. Ох, як пусто, нудно, як глупо! (Коб., І, 1956, 201).
3. тільки недок. Пас. до пережива́ти. Щастя пізнається лише двома, а переживається воно окремо кожною істотою… (Досв., Вибр., 1959, 23); Повернення товариша з госпіталю щоразу переживалося ротою як радісне свято (Гончар, III, 1959, 214).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 181.