ПЕРЕЗИРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПЕРЕЗИРНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., з ким і без додатка, також у сполуч. зі словами між собою. Обмінюватися швидким поглядом. — Матінко! — перезирались невістки, — бач,.. в діда є гроші (Вас., ІІ, 1959, 524); Захар з Грицьком виразно перезиралися — прибула поміч на село! (Горд., Чужу ниву.., 1947, 195); Хлопці стояли осторонь купами і, перезираючись між собою, висловлювали іноді свої зауваження (Мик., Повісті.., 1956, 94); Начполіт і голова сільради мовчки перезирнулися, машинально пройшли поміж порожніми стійлами (Панч, II, 1956, 484); Кузьма значуще перезирнувся з Манченком: вони зрозуміли, що майстер гнівається (Петльов., Хотинці, 1949, 57); Коли Вікентій Петрович підійшов до порома, поромники здивовано перезирнулися між собою (Стельмах, І, 1962, 416).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 184.