ПЕРЕЙМА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПЕРЕЙНЯ́ТИСЯ, перейму́ся, пере́ймешся, док.
1. чим. Сповнюватися яким-небудь почуттям, настроєм і т. ін. Вона все більше переймалася чоловіковим планом. Ну і придумав! (Коцюб., II, 1955, 375); Мати, як тінь, була невідступно з ним, переймаючись його тривогами й болями (Жур., Дорога.., 1948, 67); Він зовсім перейнявся світоглядом багдадських філософів, що будувавсь на ідеях Арістотеля та Платона (Крим., Вибр., 1965, 217); Генерал дивився так переконано і впевнено, що командир ескадрильї і сам перейнявся такою ж вірою в повернення Мірошниченка (Рибак, Опов., 1949, 13).
2. тільки недок. Пас. до перейма́ти 1-3, 6. Дума радянського часу заучується напам’ять її творцем і тільки в окремих випадках переймається тим чи іншим кобзарем (Вітч., 5, 1956, 165).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 188.