ПЕРЕКА́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до переказа́ти. — Спасибі тобі, неню, за переказане від його слово, — обняла бабусю Орися (Стар., Облога.., 1961, 62); В стислій пісенній формі немовби переказана вся сумна доля білоруського селянина Янки за старих часів… (Мас., Життя.., 1960, 39); // перека́зано, безос. присудк. сл. Павлов сказав, що до виборів обов’язково пришле радіовузол, за який уже й гроші переказано (Ю. Янов., Мир, 1956, 291).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 189.