ПЕРЕКВІТУВА́ТИ, у́є, док., розм. Перестати квітувати; відцвісти. Жито вже переквітувало, стояла тиха сонячна година, жодна стеблина не ворухнеться (Горд., II, 1959, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 191.