ПЕРЕКО́ЛЕНИЙ, ПЕРЕКО́ЛОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до переколо́ти; // переко́лено, переко́лото, безос. присудк. сл. Стріляли [студбатівці] на стрільбах.., кололи штиками ті самі опудала, що їх безліч разів уже було переколото курсантами піхотного училища (Гончар, Людина.., 1960, 70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 199.