ПЕРЕКО́НЛИВО. Присл. до переко́нливий 1. Досягнення соціалістичних країн у розвитку економіки переконливо свідчать про невичерпні можливості нового суспільного ладу (Ком. Укр., 4, 1968, 8); Я вже мав час подумати над тим, що чув і бачив на уроці, і тепер висловив свої думки вільно й переконливо (Збан., Малин. дзвін, 1958, 174); Стаха хлипала не дуже переконливо, бо крізь розставлені пальці, якими затуляла лице, хитро блимало синє, як намистинка, око (Вільде, Сестри.., 1958, 498).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 201.