ПЕРЕКО́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕКОПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Копати все або багато чого-небудь; копати в багатьох місцях. Катерина засміялася, розшукала лопату й граблі і пішла перекопувати свій городець (Перв., Материн.. хліб, 1960, 182); Вибирав [Мічурін] з землі цеглу, перекопував і удобрював грунт, розбивав грядки (Юним мічур.., 1955, 11); Жандарми перекопали все подвір’я, зірвали підлогу в хаті, шпигали довгими залізними прутами купу з гноєм (Вільде, Сестри.., 1958, 334); * Образно. Лишившись на самоті, Маруся зі старанністю шукача скарбів перекопувала надра своєї душі (Добр., Очак. розмир, 1965, 269); // перен. Переглядати, перебирати все або багато чого-небудь. Вона виписувала журнал "Сталь", перекопала в бібліотеці всі книжки з прокатної справи (Хижняк, Невгамовна, 1961, 335).
2. Копати рів, канаву і т. ін. впоперек чого-небудь; розділяти щось на частини ровом, канавою тощо. Вони восени перекопали батьківський город ровом, ще й дерезою обсадили (Н.-Лев., II, 1956, 377); Треба було вище греблі перекопати річку й пустити її тим часом стороною, щоб не заважала коло греблі (Ю. Янов., II, 1954, 168).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 202.