ПЕРЕКРИЧА́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся, док., розм. Перестати кричати. Ганна.. дала Дарині перекричатися, випила мовчки води й запитала впритул: "А що ти говорила дівчатам?" (Ю. Янов., Мир, 1956, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 207.