ПЕРЕКРІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і ПЕРЕКРІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПЕРЕКРІПИ́ТИ, кріплю́, крі́пиш; мн. перекрі́плять; док., перех. Закріплювати або кріпити ще раз, повторно або заново, по-іншому. Слова попросив кріпильник Василь Кузнецов. Він узявся перекріпити штрек старим, уже використаним лісом (Роб. газ., 12.VI 1966, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 207.