ПЕРЕКУ́Р1, у, ч., розм. Невелика перерва в роботі, заняттях і т. ін., звичайно для того, щоб покурити. — Покурити б, — сказав хтось, ідучи за Чернишем.. Поблизу, врізаючись у висоту, пролягала якась порожня траншея, і Черниш дозволив зупинитись у ній на перекур (Гончар, III, 1959, 48); Перекур у косарів… Дим-димочок сизий Вгору хмаркою поплив, Простелився низом (Бичко, Простота, 1963, 121).
ПЕРЕКУ́Р2, у, ч., спец. Перевищення норми одержання спирту з певної кількості сировини; // Спирт, одержаний зверх такої норми.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 209.