ПЕРЕЛА́МАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до перелама́ти2. * Образно. Бабуся стояла, спершись на ціпок (така зігнута, зовсім переламана надвоє бабуся) (Донч., III, 1956, 33); Він побачив, як.. над нею вінцем сяяло переламане лісом надвечірнє сонце (Стельмах, II, 1962, 303); * У порівн. Відчиняю вже до канцелярії в адвоката двері поволі. Скриплять, як переламана суха гілляка в бурю (Март., Тв., 1954, 204); // перела́мано, безос. присудк. сл. [Мати:] У тебе синяки під очима! [Гаврило:] Під очима то ще нічого, а либонь і ребер скількохсь переламано (Кроп., IV, 1959, 153).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 211.