ПЕРЕЛА́ЯТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм.
1. Перевершити в лайці кого-небудь. [Риндичка:] Ти мене лаятимеш? Та ще той на світ не народився, щоб мене перелаяв! (Кроп., І, 1958, 511); Але ж Бідочу перелаяти було неможливо — вона ще й тим славилася (Хотк., ІІ, 1966, 162).
2. Вилаяти всіх або багатьох, одного за одним.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 212.