ПЕРЕЛО́ГИ, ів, мн., розм. Ко́рчі, судороги. Та чого, чого тільки не наговоре баба! Я ж кажу, що від усього зна: і від пристріту, і переполоху, і трясці, і любощів, і від перелогів (Дн. Чайка, Тв., 1960, 25); * У порівн. Плазують круг ряден тіла божевільних, як в перелогах (Коцюб., II, 1955, 133); Плакати він не плакав, бо сліз не було, а тільки вряди-годи всеньке його тіло струсювалось, немов з перелогів (Крим., Вибр., 1965, 332).
Перело́ги напа́ли — про хворобу, що супроводжується мимовільним скороченням м’язів. Енея заболіли ноги, Не чув ні рук, ні голови; Напали з хмелю перелоги, Опухли очі, як в сови (Котл., І, 1952, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 218.