ПЕРЕЛЯ́К, у, ч. Почуття страху, боязні. Злість, переляк разом струснули немолоді кості вельможного пана, положили його на ліжко (Мирний, І, 1949, 369); Небувалий, божевільний переляк охопив мене ціпко, і я перший раз в житті почув себе безсилим, безпорадним і страшенним боягузом (Ірчан, II, 1958, 50); Такі психічні емоції, як радість, переляк, горе, страх, сором, особливо, коли вони з’являються несподівано, викликають почастіння або уповільнення скорочень серця (Шк. гігієна, 1954, 80); // Стан, викликаний таким почуттям; зовнішні ознаки такого почуття. Катря заточилася до стіни й широко розкрила очі. На обличчі застиг переляк (Кучер, Прощай.., 1957, 219); Марину морозило, здається, вже не від переляку, а від простуди (Дмит., Наречена, 1959, 163).
В переля́ку; З переля́ком — у стані страху; перелякано. Залопотіло, задзижчало, забуркало доокола, родилася тисяча струмків, побігли в сквапливім переляку в усі боки (Хотк., II, 1966, 220); Регіна з переляком витріщила очі на Стальського, але з її уст не вирвалося ані одно слово (Фр., VII, 1951, 390); З (від, од) переля́ку — злякавшись чого-небудь, від страху; перелякано. Жінки голосять з переляку, а малим дітям не одному довелося переполох виливати (Кв.-Осн., II, 1956, 201); Ошалілий від переляку.. почав [Суліман] ритись у буфеті з посудом (Вільде, Сестри.., 1958, 366); Той крик од болю й переляку в мені й досі ще живе… (Сос., II, 1958, 342); Ско́ївся переля́к — хтось злякався. Тим часом, як титарка смажила гуси та поросята, на селі скоївся переляк (Н.-Лев., III, 1956, 151).
◊ Бра́ти (взя́ти) на переля́к кого — злякавши кого-небудь, примушувати до бажаних для себе дій. — Та не кричи так..: ще хтось почує, — раптом злякався Левко і подивився навкруги. — То я тебе хотів узяти на переляк… (Стельмах, І, 1962, 544); Відлива́ти переля́к див. відлива́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 220.