ПЕРЕЛЯ́КАНО. Присл. до переля́каний 2. Олена побігла борзенько в кут і гляділа відти перелякано то на суддю, то на адвоката (Март., Тв., 1954, 120); Іноді пробігали пустотливі діти, тоді хтось суворо цитькав на них і вони перелякано замовкали (Тулуб, Людолови, І, 1957, 38); * Образно. Гроно [винограду] раптом повисло мені на руці, і весь кущ, мов живий, перелякано захитався (Досв., Вибр., 1959, 422).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 221.