ПЕРЕМАЙНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. Швидко переправитися через який-небудь простір або перепону, подолати якийсь простір, порепону. За думками незчулася Наталка, як перемайнула через усе село (Цюпа, Грози.., 1961, 35); // у сполуч. із сл. погляд, перен. Оглянути кого-, що-небудь швидко, мимохідь, побіжно. За спиною в Шури стояв Сагайда, усміхаючись до вух своїми товстими губами. "Чого він?" здивувався Черниш і перемайнув поглядом по інших (Гончар, III, 1959, 395).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 222.