ПЕРЕМИГНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. Однокр. до переми́гуватися. Змотавсь [Юхим] у двір чогось, біля загонів з воловиком про щось перемигнувся (Головко, II, 1957, 282); * Образно. Зоря з зорею перемигнутися не вспіє, — Як я поломенію (Тич., І, 1957, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 225.