ПЕРЕМОВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПЕРЕМО́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. перемо́вляться; док.
1. Обмінюватися словами. Татари перемовлялись з берега з греком (Коцюб., І, 1955, 390); Ця тіснота якось зближувала людей. Вони перемовлялись, встрявали в розмову, ніби давно знайомі (Томч., Готель.., 1960, 267); Дві пані, сусідки,.. стиха перемовились між собою (Л. Укр., III, 1952, 533); Поки зносили речі, Леся встигла обдивитися вестибюль, перемовитися з швейцаром (М. Ол., Леся, 1960, 175); * Образно. Біля Дніпра зрідка перемовлялися кулемети (Голов., Тополя.., 1965, 30).
◊ Перемовля́тися очи́ма — повідомляти що-небудь один одному без слів, поглядом. За дверима стало тихо, мабуть, перемовлялися тільки очима (Панч, О. Пархоменко, 1939, 65).
2. діал. Сперечатися. — Ну, коли ви перемовилися, то, може, вона вгнівалася і деінде стала на роботу, щоб тобі не показуватися на очі (Фр., І, 1955, 93).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 230.