Що oзначає слово - "перемога"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ПЕРЕМО́ГА, и, ж.

1. Повний успіх у бою, остаточна поразка військ противника. Не радість, а тривога палала в його погляді. — Ой, ні, ще не зовсім перемога! — промовив він, дивлячись на міську браму. З кріпосної брами вилетів гусарський полк (Довж., І, 1958, 263); Знали, що воно має от-от пролунати, були певні цього, повторювали його протягом усієї війни, а тепер вимовляли так, ніби вперше почули, ніби ніколи раніше не знали цього слова, не здогадувалися про його красу й велич. Перемога! (Загреб., Європа. Захід, 1961, 94); // Успіх у двобої, змаганнях, що закінчуються поразкою супротивника. Ці дипломи в різний час присуджено Сашкові за перемоги на змаганнях радіолюбителів-короткохвильовиків (Гончар, Тронка, 1963, 41); Перемога в турнірі.

День Перемо́ги — день остаточної поразки фашистської Німеччини в другій світовій війні. День Перемоги кожен рік По праву з гордістю стрічаєм (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 59); Пі́ррова перемо́га — перемога, здобута внаслідок великих жертв, що її обезцінюють (за ім’ям епірського царя Пірра, який здобув перемогу над римлянами ціною тяжких втрат).

Прино́сити (принести́, покла́сти і т. ін.) що на вівта́р перемо́ги див.вівта́р.

2. перен. Успіх у боротьбі за що-небудь, здійснення чого-небудь у результаті боротьби, подолання якихось труднощів. Гуща і Прокіп перемогли.. Сьогодні мало рішитись, за ким перемога, за ними, чи за Хомою, який підбивав нищити все і все палити (Коцюб., II, 1955, 80); Звістка про перемогу соціалістичної революції в Петрограді і Москві піднесла всю країну (Бажан, Наша.. Москва, 1951, 53); Нова видатна перемога Радянської країни в освоєнні космічного простору викликала найпалкіші відгуки в усьому світі (Літ. Укр., 23.ІІІ 1965, 1); // Ствердження, доведення своєї більшої в порівнянні з чиєюсь сили, своєї вищості і т. ін. Три дні і три ночі.. приборкували його Жайсак, Тайжан і ще два жигіти [джигіти]. Орел голодував, орел втрачав останні сили, але не визнавав перемоги людини (Тулуб, В степу.., 1964, 153).

Здобува́ти (здобу́ти) перемо́гу — досягати чого-небудь бажаного, жаданого і т. ін., подолавши всі перешкоди. — По-перше, ти сам нерозважно вплутався у цю халепу і поставив під загрозу і себе і весь колектив, а по-друге, — в білих рукавичках перемоги не здобувають (Коз., Гарячі руки, 1960, 57).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 230.