ПЕРЕМЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех.
1. Швидко перемістити кого-, що-небудь через якийсь простір. * Образно. Він обдивлявся тяжкою працею наскладані стіжки.. Вони.. перемчали його думки в той недавній час, коли він, ще весною, назирав оцей самий хліб зеленим (Мирний, І, 1949, 267).
2. Те саме, що перемча́тися. Як тінь пташини, Татьяна.. Летить, поглянути назад Не сміє, миттю перемчала Куртини, мостики, лужок (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 233.