ПЕРЕНАПРУ́ЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до перенапру́жити.
2. у знач. прикм. Який відзначається, характеризується надзвичайним напруженням, перенапруженням. А з окопів знову виглядали замурзані, схудлі одразу, перенапружені обличчя (Гончар, III, 1959, 366); Щонайсуттєвішою прикметою новели є її хвилинна мисленно-емоціональна вибуховість, блискавичність осявання, моментний прорив перенапруженої променистої думки (Рад. літ-во, 8, 1966, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 235.