ПЕРЕНАСЕ́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до перенасели́ти. Ні, панове мальтузіанці, не переповнена планета людьми, не перенаселена (Довж., III, 1960, 69); // перенасе́лено, безос. присудк. сл. — Все ж я не такою уявляв собі Європу, — признався Козаков. — Думав, що тут суцільні міста і села, де з людьми не розминешся, — так скрізь перенаселено (Гончар, III, 1959, 13).
2. у знач. прикм. Густо населений, із зайвим населенням. Перенаселена квартира.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 235.